Турнір з шахів – особливий вид спорту, який поєднує у собі кмітливість та інтелект

3 лютого 2022 року на території кампусу УАЦВО пройшов турнір з шахів. Участь у турнірі взяли 10 хлопців гуманітарного та теологічного інститутів. І хоч деякі вважають, що гра в шахи – це нудне й монотонне проведення часу, все ж це не так, оскільки вона навчає продумувати кожен свій крок наперед.

Хочеться відзначити, що турнір розпочався вчасно, і всі студенти виявились дуже пунктуальними. У повітрі витала трохи напружена атмосфера, а тиша в залі додавала ще більше хвилювання.

Хлопці жеребкуванням поділились на пари. Сіли за столи. Розклали фігурки. Сьогодні вони мали змогу зіграти партію з кожним учасником турніру. Загалом, одна бліц-гра тривала орієнтовно 20 хвилин. Переможці обирались за кількістю виграшів і набраних балів.

За результатами турніру перше місце посів Петро Остапчук, друге – Богдан Нікітін, а третє місце розділили одразу два учасники – В’ячеслав Ільченко та Євген Сільченко.

Петро Остапчук, студент четвертого курсу богословського факультету, і, як виявилось, неодноразовий переможець турнірів з шахів, радо погодився поділитись своїми враженнями та емоціями від сьогоднішніх змагань: “Я вже на четвертому курсі, і не пропустив ще жодного турніру з шахів, тож сьогоднішній турнір для мене вже четвертий. Я завжди чекаю і слідкую за об’явами щодо подій пов’язаних з шахами, і цьогоріч я заздалегідь спланував свій час, аби теж позмагатися. Очікування в мене були дуже прості: по-перше, прийти, отримати задоволення від гри з друзями та знайомими, по-друге, перемогти, і по-третє, піти задоволеним з піцою. Два з трьох (2/3) очікувань виправдались. Я переміг і отримав неабияке задоволення від турніру, а от піцу отримаю вже на РГС (ранковій годині спілкування) під час нагородження. Сама гра мені дуже сподобалась. Навіть набагато більше, ніж минулі роки. Рівень гри в учасників значно зріс, тож перемога далась не так просто. Особливо напруженою видалась остання гра, коли залишилось двоє лідерів. Ми з Богданом вже не вперше зустрічаємось в таких товариських матчах, і, звичайно, ми двоє хотіли посісти перше місце. Був момент, коли я був дуже близький до програшу. Можливо, це налаштувало мого опонента на перемогу передчасно, але я не здавався, і в результаті чого переміг. Саме остання гра виявилась найбільш напруженою для нас обох”.

Виходить, не такі вже й нудні ті шахи. До того, вони інтелектуально та психологічно розвивають людину.

Автор: Валерія Голоскевич