Український адвентистський теологічний інститут http://uati.adventist.ua Український адвентистський теологічний інститут Thu, 16 Aug 2018 13:33:00 +0000 ru-RU hourly 1 https://wordpress.org/?v=4.9.8 http://uati.adventist.ua/content/uploads/2018/08/cropped-seminary-web-logo-2016-1-32x32.png Український адвентистський теологічний інститут http://uati.adventist.ua 32 32 Запрошуємо на день відкритих дверей http://uati.adventist.ua/2018/03/zaproshuyemo-na-den-vidkrytyh-dverej/ http://uati.adventist.ua/2018/03/zaproshuyemo-na-den-vidkrytyh-dverej/#respond Thu, 22 Mar 2018 18:51:05 +0000 http://uati.adventist.ua/?p=2673 День відкритих дверей вже в ці вихідні, тож нагадуємо, чому вам потрібно приїхати 25-26 березня в УГІ. Організатори обіцяють, що програма буде цікавою та насиченою, і кожен відвідувач знайде щось до душі.

Так, 24 березня відбудеться щорічний конкурс Пісня року, а зібрані на ньому кошти підуть на благодійність. Після концерту можна буде насолодитись смаколиками, які будуть продаватися на доброчинному ярмарку. 25 та 26 березня пройде пробне ЗНО для всіх бажаючих, а батьки в цей час зможуть дізнатись відповіді на всі свої запитання. Ввечері в неділю гості матимуть можливість пограти в спортивні ігри та подивитись фільм. Детальніше про програму заходу тут.

Звертаємо вашу увагу, що ви можете написати програму Дня відкритих дверей самостійно, обравши для себе ті заходи, які захочете.

Для студентів, що планують вступити до Українського адвентиського теологічного інституту відбудеться зустріч з ректором.

]]>
http://uati.adventist.ua/2018/03/zaproshuyemo-na-den-vidkrytyh-dverej/feed/ 0
День самоврядування в УАТІ http://uati.adventist.ua/2018/03/den-samovryaduvannya-v-uati-2/ http://uati.adventist.ua/2018/03/den-samovryaduvannya-v-uati-2/#respond Fri, 02 Mar 2018 10:46:27 +0000 http://uati.adventist.ua/?p=2669 photo_2018-03-02_12-36-49

Вже другий раз Студетська Рада УАЦВО влаштовує такий цікавий захід, як день самоврядування. 26 лютого викладачі та адміністрація інституту на один день склали свої повноваження та передали їх відповідальним студентам, які би стали достойною заміною у викладанні. Так, наприклад, обовязки ректора УАТІ виконував Ростислав Пузанков, а іврит викладав Кравець Михайло.

На питання «Як це, виконувати обовязки ректора і твої відчуття щодо цього?», Ростислав відповів: «Було доволі цікаво виконувати обовязки ректора УАТІ, але доволі відповідально. Звичайно, що за день я не зміг відчути повноти відповідальності за собою, але все ж, перевіряти тести та виставляти самостійно оцінки було новим досвідом для мене і усвідомленням певної відповідальності за собою. Також зміг трішки відчути, що я є прикладом для всіх і потрібно ще сильніше дбати про свою мову та поведінку. Вдячний Богу та адміністрації, яка дала можливість спробувати себе в новій ролі та пережити нові почуття».

Дійсно, зміна ролей дає можливість відчути те, що кожен день відчуває викладач чи адміністратор і стає свого роду шляхом до взаєморозуміння між сторонами.

 

]]>
http://uati.adventist.ua/2018/03/den-samovryaduvannya-v-uati-2/feed/ 0
Зустріч для майбутніх дружин пасторів http://uati.adventist.ua/2018/03/zustrich-dlya-majbutnih-druzhyn-pastoriv/ http://uati.adventist.ua/2018/03/zustrich-dlya-majbutnih-druzhyn-pastoriv/#respond Fri, 02 Mar 2018 10:16:36 +0000 http://uati.adventist.ua/?p=2665 photo_2018-03-02_12-14-54

22 лютого відбулася перша зустріч для майбутніх дружин пасторів, яку організували досвідчені дружини служителів. На зустрічі були присутні  11 дівчат. У дружній та теплій атмосфері були підняті теми, які безпосередньо стосуються майбутнього життя дружин. Головним спікером було запрошено Бегас Ірину – дружину секретаря пасторської асоціації Уніону. Вона розповіла про необхідність завжди бути готовою слідувати за своїм чоловіком у служінні, з розумінням приймати зміни місць проживання, та чітко розуміти, що чоловік – людина Божа. Багато говорили про виховання дітей у християнському дусі з раннього дитинства, приділення їм багато часу, ролі матері у подальшому прийнятті дитиною Бога. Також не обминули і тему етики поведінки та зовнішнього вигляду.

Зустріч була дуже важливою, тому, що ці глибокі теми стануть частиною подальшого життя усіх дружин пасторів. Тому дівчата були дуже вдячні за організований захід і з радістю чекатимуть наступного.

]]>
http://uati.adventist.ua/2018/03/zustrich-dlya-majbutnih-druzhyn-pastoriv/feed/ 0
Арсен Саруханян http://uati.adventist.ua/2018/01/arsen-saruhanyan/ http://uati.adventist.ua/2018/01/arsen-saruhanyan/#respond Wed, 03 Jan 2018 12:33:25 +0000 http://uati.adventist.ua/?p=2651 viber imageНовина про смерть нашого студента Українського Адвентистського Теологічного Інституту, заочної форми навчання – Арсена Саруханян, стала страшним ударом. Арсен був прекрасною людиною і багатьох дивував своєю відкритістю, добротою та позитивом. За період навчання в нашому інституті, він показав не тільки високі досягнення в навчанні, але також і лідерські якості, шанобливе ставлення до людей. Висловлюємо наші щирі співчуття родині та близьким Арсена. Ми співпереживаємо втраті і молимося за його рідних.

]]>
http://uati.adventist.ua/2018/01/arsen-saruhanyan/feed/ 0
Розуміння Євангелій. Інтерв’ю з грецьким викладачем НЗ http://uati.adventist.ua/2017/12/rozuminnya-yevangelij-interv-yu-z-gretskym-vykladachem-nz/ http://uati.adventist.ua/2017/12/rozuminnya-yevangelij-interv-yu-z-gretskym-vykladachem-nz/#respond Tue, 19 Dec 2017 12:23:06 +0000 http://uati.adventist.ua/?p=2645

Розкажіть трішки про себе, чому Ви вирішили бути пастором,чому вирішили бути Біблійним дослідником?

Мій батько був пастором. Я зростав у Церкві і любив Церкву по справжньому. Я вирішив вивчати теологію тому що любив її. В коледжі Нью-Болз, Англія, на той момент було два напрямки: теологія та релігієзнавство. Теологія була більш повязана із пасторським служінням. Тобі потрібно вчити єврейську мову,грецьку, гомілетику, і потрібно пройти практику служіння. Релігієзнавство, більше для того щоб в майбутньому викладати.  Спочатку я вибрав релігієзнавство, тому що хотів бути вчителем, і я вибрав історію у якості додаткової галузі. Коли я закінчив навчання я отримав подвійний диплом, диплом по релігії та диплом по історії. І далі я хотів продовжувати розвиватися в історичній галузі. Мій вчитель історії з яким в нас були дружні стосунки, Доктор Гарі Леннон, він підтримав мене та написав листав у Університет Андрюса, США, щоб вони виділили мені невеличку стипендію. І вони зрештою виділили мені стипендію на магістерську програму по історії. Але це все не спрацювало тому що окрім стипендії мені потрібна же була віза в Америку, та 5000 доларів, які я повинен заплатити за навчання, яких у мене не було. А просити батьків знову я не хотів. І зрештою я вирішив все таки не їхати в Америку. Звісно ж я був розчарований….Я залишився в Англії в коледжі Нью-Болз, де мені запропонували магістерську програму по теології. Зараз, коли я повертаюся подумки назад, я не сумую про мій вибір, хоча тоді я був розчарований.

Дякую за Ваш досвід. Розкажіть будь-ласка трішки більше про вашу докторську дисертацію. Чому ви вирішили вибрати конкретно тему про «Ад»?

Коли я закінчив свою магістерську роботу, мій друг запитав мене: «Чому ти не вибрав Новий Завіт для твого дослідження? Ти ж добре знаєш грецьку мову, це твоя перевага…» Коли я вибирав тему для докторської дисертації я врахував його коментар, і я хотів своєю дисертацією залишити слід після себе на Землі. Я хотів щоб моя тема була апологетичного характеру. Або іншими словами я хотів написати щось що могло б захистити те в що ми віримо. І два напрямки де ми віримо відмінно від більшості християн це – Святість суботи та стан людини після смерті. Тому коли я вибирав тему для моєї докторської дисертації, я вибирав з поміж цих двох тем.  Спочатку я хотів писати про суботу. Але я порадився із моїм другом, професором теології, і він мені відповів «Подумай, вже так багато до тебе було написано про суботу і менше було зроблено у сфері дослідження стану людини після смерті. Отже, я вирішив писати про стан людини після смерті, і відправною точкою буде питання «аду». На початку я хотів писати про «ад» в Новому Завіті, але коли я зустрівся із моїм консультантом, він сказав що це доволі широка тема, потрібно трішки скоротити. І я вибрав Євангелія, тому що там набагато більше важких біблійних текстів про «ад».

Отже, який був відгук інших людей на вашу докторську дисертацію?

Гарне запитання…Одна із причин чому я вибрав тему про «ад» тому що в ті часи, початок 1990-х в Англії були великі суперечки про «ад» в Англіканській церкві, і відомий в Англіканській церкві Джон Стот він виступив проти ідеї вічних мук. Через те що він був дуже поважний та відомий його заява привела до значних зрушень в цій сфері, і після нього багато людей почали писати роботи за або проти «аду», і коли я вирішив обрати цю тему вона була вже доволі поширена в Англії. І з Англії ця тема перейшла згодом на Америку і в Америці є організація під назвою «Переосмислення аду» http://rethinkinghell.com/  і багато дослідників приходять тут до висновків що «ад» це швидше повне та остаточне зруйнування ніж муки. Отже я отримав доволі гарні відгуки на мою роботу. В мене є декілька близьких людей хто прочитав дисертацію, Едвард Фадс, Кларк Піннок і вони прийняли цю вістку про те що таке «ад»

А зараз давайте поговоримо про Евангелія. Як ми повинні читати Евангелія? Дайте деякі рекомендації.

В основному Євангелія розповідають нам про життя Ісуса Христа. Євангелія менш доктринальні ніж наприклад послання апостола Павла. Але суть Євангелій в тому щоб пізнати Христа краще, щоб дозволити ому говорити до нашого серця, намагатися уявити життя Христа реально, спробувати бути там коли він ходить по Єрусалиму, коли зцілює людей.

Але, чи повинні ми читати послідовно від Євангелія від Матвія до Івана? Чи ми можемо наприклад починати читати з Марка?

Деякі люди рекомендують починати читати із Євангелія від Івана. Тому що мова доволі проста, і там зображено найбільш піднесений образ Ісуса Христа. В кожного Євангелія є своя особливість.  Наприклад: Матвій пише багато про виконання Месіанських пророцтв а Іван робить акцент на Божественності Христа. Але так як розташовані Євангелія в каноні, це доволі гарна послідовність! Я б слідував цьому.

Чи є Євангелія своєрідною Торою для християн. Чи їхня роль в Біблійному каноні дещо інша?

Я б не наважився назвати Євангелія християнською Торою. Я поясню чому. Тому що якщо ми називаємо Євангелії Торою, тому що можливо ми маємо на увазі (не у всіх випадках) але все ж, що Християнська Тора замінила Єврейську Тору, що недопустимо. Тому що перші християни дуже притримувалися Старого Завіту. Коли Павло писав, що «все писання Богом натхненне» (2 Тим. 3:16). Те все що він міг мати на увазі –  це були Писання Старого Завіту, так як Нового Завіту на той момент ще не було. Старий Завіт був Біблією для перших християн. Я б з радістю називав Євангелія Торою, як основа вчення Ісуса, якщо при цьому не мати на увазі що одна Тора замінює іншу.

Чому ми маємо в Біблії три таких схожих Євангелія?Можливо було б легше всі три зєднати та зробити одне велике Євангелія, замість трьох менших?

Біблія говорить щоб справа відбулася повинно бути щонайменше 2 свідка. Тут ми маємо 4 свідчення життя Ісуса. Отже ми маємо екстра підтвердження. Я думаю ще важливий момент. Але чому три такі схожі? Вони схожі в описових матеріалах, але кожне із них має свою перспективу та кут погляду. Ми можемо помітити різні акценти на які ставлять чи то Матвій, чи Лука, чи Марк. В Матвія Ісус – Обіцяний Месія. В Марка – Ісус представлений як той хто трудиться невтомно проти сил диявола для спасіння людства. В Луки Ісус – Співчутливий Вчитель, який приймає всіх: жінок, грішників, прокажених. Отже кожний автор робив свій акцент. Також це допомагає підтвердити надійність Євангелій. Тому що багато дослідників говорять що Ісус це міф, що історія була вигадана, навіть сьогодні. Але коли ми порівнюємо Євангелія з Євангелієм, і якщо б євангелисти між собою змовилися, тоді всі Євангелія були в абсолютній гармонії. Якщо ми втрьох, наприклад, вирішимо сказати неправду 25 – ом студентам в аудиторії, ми б ретельно продумали план щоб кожен із нас міг сказати однакову історію. Цікаво що ми маємо в Євангеліях, в нас є дуже високий процент їхньої узгодженості один із одним, але також ми маємо відмінності у деталях, які на перший погляд здаються суперечливими. Отже якщо б автори хотіли змовитися в них повинна були ідеальна узгодженість один із одним, тому це не була змова. Тому коли ми маємо 4 Євангелія – це чотири свідки істинності. Також те що вони не були в ідеальній гармонії це ще один сильний доказ їхньої правдивості.

Коли в текст Євангелії почали проникати деякі правки переписчиками тексту?

Я б не називав це правками, я б назвав це коментарями. Іншими словами, Матвій записав слова Ісуса. Матвій писав приблизно 10 – 15 років до зруйнування Єрусалиму. На моє переконання це не вставка кимось а швидше за все коментар самого євангелиста Матвія на слова Ісуса.

Але все ж чи є частини тексту в Євангеліях, де були зроблені вставки, або ж певні коментарі не апостолами Ісуса Христа а кимось іншим?

В нас є деякі моменти в Старому Завіті. Наприклад в книзі Повторення Закону, яку написав Мойсей, записано його смерть. І очевидно що він сам не міг цього записати. Або місця де говориться «навіть по цей день» що ймовірно означає пізніший час написання ніж за днів самого автора. Але я не впевнений що ми маємо ту ж саму ситуацію в Євангеліях. Наприклад є суперечки про останній розділ Івана. Тому що 20-ий розділ Івана виглядає логічним завершенням Євангелія, але далі чомусь слідує розділ 21-ий. Також є суперечки про останній розділ Євангелія від Марка. Є коротка версія закінчення цього Євангелія та довша. Окрім цих двох випадків я не можу пригадати щоб ще десь були певні суперечки. Було б доволі спекулятивно сказати що хтось вніс правки. Коли ми досліджуємо Новий Завіт в нас є дуже багато свідчень, доволі ранніх манускриптів, дуже раннього датування і тому ми можемо бути надто впевнені в тому що те що ми маємо сьогодні є істинно словами Апостолів.

Що нам необхідно для правильного розуміння Євангелія і що у Євангелії християни, особливо адвентисти, розуміють найгірше?

Для розуміння Євангелія, необхідно розуміти історичний контекст ситуацій, з якими зустрічався Ісус. Наприклад, коли Він говорить щось проти фарисеїв, особливо у Євангелії від Матвія та інших Євангеліях. Історична ситуація мала великий вплив на теологічні погляди фарисеїв, а вони були дуже радикальними. Супротив, з яким стикався Ісус, був дуже сильним і інколи, думаєш, чому Ісус говорить такі речі. Але це стосується не тільки Євангелій, але розуміння всієї Біблії. Розуміння історичного контексту – одна з головних речей.

Що ми адвентисти розуміємо менш за все. Одна сфера, яка подобається мені, і ,можливо, адвентисти, та й усі християни мало розуміють – равіністичний погляд та світосприйняття, закони та норми. Якщо хтось ознайомлений із трудами равінів, Євангеліє набуває більшого змісту. Як адвентисти, ми не приділяємо багато часу, вивчаючи равіністичні Євангелія, ми знаємо про них взагалі.

Чому апостоли використовують Танах, Старий Заповіт у такий дивний спосіб? Їх екзегеза виглядає так, наче вони ігнорують прямий контекст тих уривків, які вони цитують. Не є це тим самим, у чому ми звинувачуємо інших християн?

У нас з вами грецьке мислення. Ми мислимо систематично і нас так тренує мислити наша система освіти. Так само мислили і греки. Знання має бути систематизовано, все має бути упорядковано, аргументовано і логічно. Більшість сучасних людей західного світу мають таке саме мислення.

Саме слово «теологія» означає вивчення речей, які стосуються Бога, аналіз та систематичний підхід.  Єврейське мислення відрізняється, іудеї розуміли все концептуально, поняттями.

Екзегезу, яку ви бачите у Матвія, деякі месіанські пророцтва, і не тільки у Матвія, де євреї говорять про Мелхіседека і т.п. Це було єврейським способом мислення, типова равіністична екзегеза – Мідраш. Вони можуть побудувати концепцію на одному слові з Біблійного тексту та розширити його за межі його первинного значення. Це виглядає дещо дивно для нас, але для них це було цілком нормально. Це те, що равіни робили щоденно. Коли Матвій цитує Старий Заповіт, застосовуючи його у такий спосіб, можливо, у який би ми не зробили би, це може виглядати дивно для нас, але у його час це було ідеально зрозуміло і прийнятно. Взяти, наприклад, зразок, де Ісус дитиною узятий до Єгипту і Матвій говорить, що збулися слова «З Єгипту я покликав Сина Мого». Але цей текст стосується Ізраїля у первинному значенні. Але для Матвія Ісус – виконання усіх сподівань та очікувань Ізраїля. І не тільки для Матвія, для Павла також. У посланні до Галатів, 3-му розділі Ісус – насіння, обіцяне Аврааму. Насіння – в однині у Бутті стосується Ісаака, але для Павла Ісаак – незначне виконання обіцянки, даної Аврааму. Ісус – справжнє насіння. Павло бере усі обіцянки, які стосувалися потомства, Ісаака і т.п. та застосовується їх до Ісуса. Матвій робить дещо подібне та говорить, що Ісус є реальним Ізраїлем і так як Ізраїль виходить з Єгипту, Ісус виходить з Єгипту. Він, можливо, не стільки систематичний, як ми були б, але він дуже глибокий у своїй теології та використовує метод інтерпретації, який був характерний та прийнятний у його час.

Чи можете ви прокоментувати послання до Галатів, що нам необхідно для правильного розуміння цього послання?

Послання до Галатів, ймовірно, найважча книга Біблії, особливо для адвентистів, які мають високе розуміння Біблійного закону та 10 заповідей. У посланні містяться найнегативніші речі про закон. Це важка книга. Існує 2 підходи, з адвентистської перспективи,як поводитися з посланням. Перший – Павло атакував не Біблійний закон, а помилкове сприйняття закону, те, що люди намагалися спасти себе, виконуючи закон, законництво. Другий – Павло атакує не Біблійний закон, але систему виправдання, яка входить до закону, в Тору від Буття до Повторення Закону. Систему жертвоприношень, через яку віруючі і диявол могли бути виправдані, прощені.  Тобто один підхід говорить, що Павло виступає проти законництва, інший, що Павло проти церемоніального закону. Деякі адвентисти користуються одним підходом, деякі іншим. Дослідники не адвентисти сприймають послання до Галатів як дуже заплутане, тому ця проблема не тільки у адвентистів, але більш теологічно широка. Одним із принципів інтерпретації важкого Біблійного тексту – не будувати теологію чисто на цьому тексті. Необхідно врівноважити те, що Біблія говорить про це десь ще та що Павло говорить ще десь. Наприклад, у посланні до Римлян, де у нього дуже високий погляд на закон. Петро хвилюється, що люди інколи викривлюють слова Павла і завдають цим шкоду. І якщо ми намагаємося побудувати теологію, базуючись на декількох важких текстах і ігноруємо більш широкий погляд у контексті послань Павла та всієї Біблії, то и у небезпеці. Який би підхід ми не використовували, він має бути у гармонії з усім, що написав Павло.

Чи можна стверджувати, що ключем до правильного розуміння послання до Галатів є Дії апостолів,  15 розділ де описаний Ієрусалимський собор та обговорення питання обрізання. І галати мали те саме спірне питання.

Дії 15 – це ключ А до розуміння. 15 розділ також складний, але не тим, що там написано, але тим, що там не пояснюється. Іншими словами, вони вибрали 4 закони, але що відбувається зі всім іншим, що написано у Старому Заповіті? Чому ці чотири, а не ще якісь? І це важка частина Дій. Ми віримо, що питання обрізання, це ключ А. Я вірю,що ключ до розкриття послання до Галатів – 13-й розділ, проповідь Павла у Антіохії Пісідійській. Там він порівнює дві речі, здатність та ефективність жертви Христа прощати гріхи та нездатність Тори (П’ятикнижжя) принести прощення гріхів. Я вірю, що ці тексти – ключ. Церемоніальний закон та Тора не можуть дати прощення, але Христос може. Мова йде про ритуал, один не має здатності, інший виконав. Ісус здійснив прощення усіх людських гріхів.

Що нам необхідно для правильного розуміння притч Ісуса Христа?

Притчі – та частина служіння Христа, яка дуже використовувалась та була улюбленою тому що притчі дуже людяні, приземлені, яскраві та дуже живі. Один із підходів у розумінні притч – алегоричний, коли ми шукаємо паралелі в деталях притч. Навіть у притчі про доброго самарянина паралель можна знайти у кожній деталі, навіть осел має свою роль. Хороший гомілетичний підхід. Ми можемо знайти багато гомілетичного матеріалу у притчах і це законно. Одна з особливостей притчі те, що вона гнучка. Одна небезпека, якщо ми створюємо теологію і доктрину. В цьому разі алегоричний підхід не найкращий. Притчі зазвичай розглядаються у теологічних кругах, для того щоб побачити головну ідею історії, а не для алегоричної інтерпретації де все має своє значення. Цей підхід має на увазі пошук однієї головної ідеї, а все інше підтримує персонажів. Я не певен, що це правда на 100%, але у якійсь мірі Ісус Сам дає алегоричну інтерпретацію. Але коли ви створюєте теологію по притчах, необхідно бути обережними і враховувати жанр, що це притча. Ви не берете кожну деталь, якщо тільки Сам Ісус цього не робив.

Чи підтримуєте ви той погляд, що притча про заможного чоловіка та Лазаря є алегорією?

Ні, достатньо цікаво, що тут е зустрічається слова «притча» у манускриптах, хоча ця історія починається як притча. Багато теологів задаються питанням, чи є це притчею. Я не думаю, що це притча, я писав про це, до речі, у своїй дисертації. Мій підхід у тому, що Ісус використовує відому історію, і перевертає її з ніг на голову. Деталі, які люди вважали дуже важливими, перевернулися у їх головах. Я не думаю, що це алегорія і навіть звичайна притча. Це не сатира, але комментарій на популярне розуміння історій про потойбічне життя.

Як ви розумієте і як ми маємо розуміти слова Ісуса у Мф. 5:18 «Поправді ж кажу вам: доки небо й земля не минеться, ані йота єдина, ані жаден значок із Закону не минеться, аж поки не збудеться все». Як християни мають виконувати закон?

У Новому Заповіті, коли ви бачите слово «νομος», це у першу чергу стосується Тори, у деяких випадках, структурних частин Тори, наприклад, у посланні до Римлян 7 розділ заповідь має відношення конкретно до заповіді із Декалогу. У цьому випадку закон ідентифікований із 10-ма заповідями, але це не є нормою. Зазвичай, коли у НЗ зустрічається слово «νομος» – закон, це Тора. Тора залишається з нами, ми читаємо її і слідуємо за нею. Ми не слідуємо кожній деталі. Коли Бог дав закон Мойсею, Він дав 10 заповідей, які є серцем закону. Після Він дав інші закони, які у першу чергу інтерпретують та доповнюють 10 заповідей. І так як Ізраїль жив у пустелі, таких законів було дуже багато.

Частіше доповнення у якійсь мірі визначаються часом та контекстом. Наприклад, коли Бог дав Пасху, Він сказав: «ви будете їсти її стоячи напоготові до дороги». Коли Ісус святкує Пасху 1500 років після, Він робить це лежачи. Коли Пасха була встановлена, вони їли таким чином, тому що мали от от вийти у довгу дорогу, але 1500 років після, вони могли сидіти у комфортній обстановці та насолоджуватися святом.

Існує певне застосування заповідей, які стосувалися життя Ізраїлю у пустелі і нам те треба виконувати їх. Ми беремо принцип та дивимося у якій мірі це доповнення має місце сьогодні, 3 тисячі років після. Але принципи окреслені там, навіть якщо доповнення локальні, ми можемо прочитати та навчитися чомусь. Наприклад, Бог сказав Мойсею, що коли народ ходить в туалет, він має дотримуватися певним рекомендаціям щодо гігієни. Нам не потрібно цього робити, тому що ми маємо сучасні туалети. Але у цьому принцип чистоти, порядку та поваги до Бога, так як Бог сказав, що ви будете робити це тому, що Я Святий і знаходжуся серед вас. Нам не треба виконувати все, так як у цьому немає необхідності, але принцип, який стоїть за цим, дуже важливий. Я думаю, що Тора через 3 тис. років надзвичайно цінна і Ісус сказав: «читай її і ти навчишся від неї».

Коли Ісус використовує слово «закон», що Він має на увазі? Саме 10 заповідей чи Тору?

Це залежить від використання, зазвичай це Тора. Коли Ісус після Свого воскресіння зустрів 2-х учнів на дорозі в Емаус, Він дав їм біблійний урок про Закон, Пророків і Писання, котрі являють собою 3 частини Танаху. Очевидно, що Він не вчив їх тільки 10 заповідям, так як 10 заповідей не стосуються ого смерті і воскресіння. Але є приклади, коли Він робить акцент на морально правовому аспекті Тори. Контекст зазвичай це виявляє.

Чи можете ви прокоментувати, чому сучасні відомі равіни почали коментувати Євангелія, особливо Євангеліє від Марка?

Багато юдеїв бачать у Ісусі гарного юдейського лідера, доброго юдея. Деякі з них, можливо, мають негативні почуття із-за непорозумінь між юдеями та християнами вже 2 тисячі років, деякі розмежовують християнство та Ісуса. Для них християнство підозріло із-за історії ворожби, але Ісус був юдеєм і незаперечно, у Нього було добре моральне вчення. Можливо тому вони його і використовують.

Чи може вчення Христа бути діалогом між юдеями та християнами,  чи воно тільки розділяє їх?

Я не експерт в сфері юдаїзму, але в моєму розумінні, каменем спотикання  для юдеїв є не особистість Христа, але християнське переконання, якепідкреслює Євангеліе, що Ісус – месія, який помер за гріхи людства. Якщо мова лишається на рівні того, що Ісус вчитель, який вчив якимсь речам, тоді немає фундаментальної проблеми. Але якщо ви представляєтеІсуса як розіпятого месію, то тут вони проведуть межу. В Ісламі теж саме, вони бачать Ісуса, як пророка, але не так як Біблія ого показує, як розіпятого і воскреслого Сина Божого. Я думаю, що більшість юдеїв напевно провели би межу.

Яку роль має грати читання Біблії у адвентистському поклонінні?

Це дуже важливо. Юдейські синагоги оберталися навколо Священного Письма. Слово Бога живе. Читання Біблії публічно має перш за все 2 цілі, ми слухаємо і стверджуємося, що Біблія – основа нашої віри. Ми не можемо бути християнами, не можемо бути адвентистами без Біблії. Багато християн не читають Біблію і це завдає їм шкоду. Ми хочемо навчити громади, що Біблія лежить в основі нашої віри. Ісус – наш Спаситель, але про це ми знаємо із Біблії. В нас є вчення, 28 доктрин і людям необхідно розуміти, що Біблія – джерело віри. Читання Біблії публічно необхідно заохочувати.

Інтерв’ю підготували бакалавранти УАТІ:

Ростислав Пузанков

Крупченко Тетяна

]]>
http://uati.adventist.ua/2017/12/rozuminnya-yevangelij-interv-yu-z-gretskym-vykladachem-nz/feed/ 0
Від зубного техніка в лідери проекту « Сильне покоління» http://uati.adventist.ua/2017/11/vid-zubnogo-tehnika-v-lidery-proektu-sylne-pokolinnya/ http://uati.adventist.ua/2017/11/vid-zubnogo-tehnika-v-lidery-proektu-sylne-pokolinnya/#respond Tue, 28 Nov 2017 11:41:49 +0000 http://uati.adventist.ua/?p=2618 photo_2017-11-28_13-35-30

Сергій Шпак студент-богослов четвертого курсу Українського Адвентиського Теологічного Інституту. Народився в містечку Костопіль, має дві сестри молодшу та старшу «Я в тата один син» розповідає Сергій. Як кажуть про нього друзі, що він Гугл, Вікипедія та просто хороша, позитивна людина. Він є прикладом того, як маленький хлопчик стає сильним лідером в служінні для Бога.

«Для мене Адвентизм це не просто віра, це історія мого роду»

Ще в дитинстві Сергій починав проявляти свої лідерські здібності. «Це були 90-ті роки, роки євангелізації, і я вирішив що треба створювати церви, треба проявляти місійний дух, тому я почав збирати батьків, сестру і їм проповідував, тоді я був в першому або другому класі.». Це були маленькі проповіді, зазвичай він брав якийсь адвентиський журнал читав звідти статтю та молився, ось так проводячи свої малі але важливі Богослужіння. Мала група збільшувалась, Сергій починав запрошувати своїх друзів, а з часом його малу групу почали відвідувати люди не адвентисти, тому роль проведення служіння на себе взяли його батьки, але Сергій завжди мав своїх декілька хвилин, щоб послужити з кафедри людям.

З дитинства Сергій відвідував адвентиську церкву, навіть його прабабуся була адвентисткою, її тато також був адвентистом. Ось так із покоління в покоління передавалась вістка Божа. «Для мене Адвентизм це не просто віра, це історія мого роду» каже Сергій.

Сімнадцять років, переломний момент

Час йшов, а разом з ним й дорослішав Сергій, завжди позитивний та завжди весели він почав вже менше цікавитися церквою, піднесений дух почав пропадати. Нові друзі та захоплення заполонили практично весь час Сергія: « Мені придбали компютер, я навчився грати в різні компютерні ігри, їх було чимало та вони забирали багато мого вільного часу, тому я не дуже полюбляв ходити до церкви. На ракові служіння я звісно ходив, а от на вечірні міг схитрувати й піти до друга та разом з ним піти в компютерний клуб. Інколи доводилось й обманювати, ми з другом професійно могли когось розвести що ніхто навіть не розумів, що ми їх дуримо». Але в сімнадцять років перейшовши до молодіжного класу досить швидко Сергій стає молодіжним керівником й починає служити своїми талантами молоді. «Ми дуже гарно проводили час, розповсюджували християнську літературу. Кожну неділю в нас були молодіжки, серед тижня збиралась мала група. Ось так досить файно проходила молодість в моєму місті».

«Ця робота, занадто нудна»

Після закінчення школи, серед запропонованих батьками професій Сергій обрав варіант зубного техніка. « Коли я закінчував школу мене питали, ким ти хочеш бути, чим хочеш в житті далі займатись. А я взагалі був далекий від дорослого життя, від того що треба щось робити, якось реалізовуватись в житі». Взагалі хлопець мріяв стати істориком, але хтось йому сказав що в цього це не вийде, і він навіть не спробував подати документи на історичний факультет. Все-таки відучившись на зубного техніка, ставши лікарем, Сергій не працював по професії «ця робота, занадто нудна» каже хлопець, тому далі він працював на різних роботах, коротко кажучи був різноробочим. Одним з цікавих занять Сергія було встановлення надгробних плит. Також разом з батьком возили людей та торгували на базарі різними речами для домашнього побуту. І так тривало до того моменту поки його не запросили на навчання та служіння.

Цінний досвід заклику на служіння

Постійні запрошення пастора, ні як не заохочували молодого юнака цілковито присвятити своє життя Господу. Вести служіння в церкві йому подобалось, а ось бути служителем, це вже зовсім інша річ. «Ця професія має ряд недоліків, таких як: це праця з людьми, люди завжди праві, стереотипне людське мислення, що якщо ти пастор, ти маєш бути святим і так далі». Пастором церкви був Демчина Микола Вікторович. На протязі довгого часу пастор запрошував юнака на служіння, але все марно, Сергій надалі залишався при своїй думці. Але згодом обласний пастор по сумісництву дідо Сергія, настояв на тому, щоб юнак йшов на навчання для подальшого служіння. Тоді Сергій зрозумів, що грому та блискавки з неба не буде, а лише ніжний та тихий призив Бога і є тим цінним досвідом заклику на служіння. «Я молився, постійно молився щоб Бог мною керував і тільки потім до мене дійшло, що Бог до мене постійно говорить через людей, тобі треба йти в цю сферу, а я чекав що щось має трапитися надзвичайне. А виходить все настільки просто.»

Сергій закінчивши місійну школу в Чернівцях, стає служителем , він звершує служіння місіонера у себе на Рівенщині близько двух років. Під час служіння Сергія, генеральною конференцією було організовані два великих проекти «Київ мсто надії» та «Львів місто надії» після чого його знову відправили на навчання до Українського Адвентиського Теологічного Інституту.

photo_2017-11-28_13-36-12

Проект «Сильне покоління»

«Я почув про цей проект в 2012 році. Приїхав місіонер з Аргентини на зліт «Силою одного» та розповідав про нього. І я відразу загорівся бажанням приймати участь в чомусь подібному і в 2013 році коли проводився проект «Київ місто надії» я зустрівся з Володимиром Величуком, відповідальним за цей проект в Україні, та почав розпитувати коли проект буде реалізований в нас. На що він відповів що ми його адаптовуємо і вже з наступного року ми хочемо його запустити.

«Я був зайняти, я був місіонером та не все від мене залежало і по рекомендації Володимира Величука мене взяли в проект спочатку як учасника, а потім як вже як повноцінного лідера групи».

«Сильне покоління» – це проект в якому бере участь молодь з 16 до 30 років. В обране місто України приїжджає команда з 12 чоловік на чолі з лідером групи, та проводять різні благодійні та соціальні заходи спрямовані на те щоб показати що в наш час молодь не є байдужа до усього що відбувається в світі, а навпаки відкрита й готова допомагати іншим.

Нові досвіди з Богом

Кожного року Сергій приймає участь у цьому проекті, та кожного разу зявляються нові досвіди з Богом про які варто говорити. «Одним з таких досвідів» – ділиться Сергій «Є наше служіння в Херсоні. Зазвичай ми мали обідати в центрі міста, а їхати на служіння на окраїну міста. Ми ніколи не могли виїхати після обіду, бо добиратися а інший кінець дуже складно громадським транспортом. Ми молилися до Бога, щоб він послав нам транспорт, але все марно. І кожен раз коли ми чекали автобус або маршрутку, ми діставали гітару та співали християнські пісні. Одного разу коли ми чекали на зупинці ми побачили, що в нашому керунку йде людина. Ця жінка підійшла до нас та покликала одну дівчину з команди для розмови. Як потім зясувалося, що ця жінка хотіла покінчити життя самогубством. Ось так через такі для нас не зрозумілі ситуації , Бог робить неймовірні чудеса показуючи нам, що ми можемо служити людям будь де і навіть на звичайній автобусній зупинці.»

Можливо Сергій не став зубним техніком або істориком, але довіривши своє життя Богу він зміг знайти своє покликання, покликання служити молоді. Ось така цікава історія молодого хлопця, який ще в дитинстві вирішив створювати церкви, а зараз з допомогою Бога став ловцями людей.

Анжеліка Ювженко

]]>
http://uati.adventist.ua/2017/11/vid-zubnogo-tehnika-v-lidery-proektu-sylne-pokolinnya/feed/ 0
Виступ студентського театру «Росток» http://uati.adventist.ua/2017/11/vystup-studentskogo-teatru-rostok/ http://uati.adventist.ua/2017/11/vystup-studentskogo-teatru-rostok/#respond Tue, 28 Nov 2017 07:55:08 +0000 http://uati.adventist.ua/?p=2609 На ранковій годині спілкування, виступив студентський театр «Росток». Театр запропонував три вистави: «Никому не нужные», «Беспризорник», «Библейсая история».
22 листопада о 10.00 на ранковій годині спілкування виступив студентський театр під керівництвом Євдокімової Лариси Володимирівни. В складі театру брали участь студенти УГІ та УАТІ. Студенти богослівʹя показали Біблійну історію про Блудницю яку привели на суд до Ісуса.
В програмі було запропоновано декілька постановок. Виступ почався з відео «Никому не нужные», де маленький хлопчик розповідає про дійсність, яка оточує дітей які були залишені батьками та які нікому не потрібні. Ці діти виховуються на вулицях, про них не хто не піклується, вони нікому не потрібні, вони не знають любові, вони не навидять життя бо життя не навидить їх. Але все ж таки виживши в суровій реальності вони стають жорстокими й роблять вчинки за які їх ще більше осуджують. Що ж стається з дітьми які не змогли потрапити в дид. будинки, яка їхня доля, що з ними стається коли вони дорослішають, розповідає наступна вистава «Беспризорник»
В головних ролях виступили Слєгкін Ілля який зіграв беспризорника та Анжеліка Ювженко яка зіграла віруючу постраждалу дівчину. Також в постановці взяли участь Новак Микола, Мельничук Емілія, Колесник Наталя, Клименко Максим. Вистава розповідає про історію хлопця Миколи який вкрав у звичайної прохожої гаманець, за що його приводять в відділення поліції. Постраждала забирає заяву про що начальник поліції повідомляє хлопцеві, він наголошує на тому що його не посадять за грати, а навпаки відпускають на волю. Здивований юнак озлобляється ще більше, але все ж таки його зачепив вчинок дівчини. Друзі Олі намагаються пояснити їй, що такі люди мають знати своє місце, що вони самі вині в тому що з ними сталося, що для таких існують спеціальні соц.. служби які мають займатися такими людьми. Але все ж таки не слухаючи своїх друзів Оля стоїть на своєму та запрошує Миколая на домашню групу по дослідженню Біблії. Микола приймає запрошення та проходить на домашню церкву. Компанія друзів не дуже рада бачити хлопця, але все ж таки вони починають спілкуватися та під час дослідження стають більш лояльніші до гостя, після чудово проведеного вечора Микола дуже зацікавився Божими істинами, але все зіпсувало те що одна з подруг Олі загубила свій гаманець, через що друзі звинуватили в крадіжці Миколу, таким чином показавши, що навіть віруючі люди можуть осуджувати інших. Гаманець все ж таки знайшовся, але Миколу це не повернуло. Знайшовши гаманець молодь зрозуміла, що вчинила далеко не по християнських принципах, усім було соромно за свою поведінку і тоді вони зрозуміли про що так довго розповідала Оля, що кожен має право на ще один шанс. В кінці кінців другу Олі вийшло вибачитися перед Миколою та показати йому що ми усі грішні люди й можемо помилятися, але Божа любов вона не така, вона інша, вона приймає тебе таким який ти є, вона не осуджує, а надихає, ось така вона неземна любов. Біблія має дуже багато таких прикладів, коли оскарженій людні дається другий шанс. Однією з таких історій є приклад блудниці яку привели до Ісуса на осуд, саме цією історією студентський театр показав відношення Бога до людей яких осуджує суспільство, людей яких ми вважаємо ізгоями не вартими життя, Бог дає таким людям ще один шанс якщо вони дійсно, від щирого серця хочуть змінити своє життя. Головну роль в цьому спектаклі зіграли Федченко Олександр який грав Фарисея, Марія Вареня яка зіграла блудницю та Михайло Олійник який Зіграв Ісуса, також брав участь Гриненко Андрій який зіграв Никодима, Микола Новак який зіграв обвинувачувача та Слєгкін Ілля який виступив в ролі охоронця.
Ціллю театру було показати контраст між людським відношенням до безпритульних та відношенням Бога. Історія маленького хлопчика якого залишили батьки, який дуже швидко дізнався що таке доросле життя, підроставши він злився на світ та став жити в супереч усім етичним нормам та правилам, але все ж таки через не байдужість деяких людей він зміг дізнатися про Божу любов.
«І невже не про таких людей говорив Господь, що ми маємо допомагати їм?» А як вважаєш ти?

Анжеліка Ювженко

]]> http://uati.adventist.ua/2017/11/vystup-studentskogo-teatru-rostok/feed/ 0 Урочистий форум «Реформація: уроки історії та завдання на майбутнє» Київ 3-4.11 http://uati.adventist.ua/2017/11/urochystyj-forum-reformatsiya-uroky-istoriyi-ta-zavdannya-na-majbutnye-kyyiv-3-4-11/ http://uati.adventist.ua/2017/11/urochystyj-forum-reformatsiya-uroky-istoriyi-ta-zavdannya-na-majbutnye-kyyiv-3-4-11/#respond Mon, 20 Nov 2017 08:18:54 +0000 http://uati.adventist.ua/?p=2604 photo_2017-11-20_10-09-17

Рівно 500 років тому, 31 жовтня 1517 року, монах – августинець Мартин Лютер прибив до дверей церкви у м. Віттенберзі 95 тез, в яких лаконічно сформулював основні аспекти католицького віросповідання, що потребували змін. Ця подія стала доленосною для Європи, наслідки якої ми бачимо і в наш час. Реформація, офіційно розпочата Лютером, а також Кальвіном, Цвінглі та іншими значними постатями, вплинула, окрім, звичайно ж, релігії, ще й на культуру, мистецтво, політику, економіку, побут, світу й інші сфери життя людей. Закономірно, що ювілейний рік з дня початку Реформації не міг не стати особливим.

Протягом 2017 року на території України силами протестантських конфесій та з підтримки місцевих і держаних органів влади проводилися різноманітні заходи, в центрі котрих була ця сама дата: 500 річчя Реформації. Дата, котра є нагадуванням про надзвичайну силу Слова Божого; подія, котра свідчить про радикальні зміни, які можуть розпочатися з однієї людини, що почула поклик Божий; рух, що обєднав протестантів України та світу задля слави Божої, служіння співвітчизникам та переосмислення свого духовного коріння.  І 3 – 4 листопада цього року відбувся  один із наймасовіших заходів, приурочених до цієї події – підсумковий урочистий форум року під загальною назвою «Реформація: уроки історії та завдання на майбутнє», який проходив у м. Києві, у Національному палаці «Україна».

Форум розпочався 3 листопада о 10:00 із реєстрації делегатів. При реєструванні кожен учасник отримав комплект літератури, до якого входили видання по історії Реформації, статті дослідників різних сфер суспільного життя і впливу на нього Реформації та сучасних протестантських течій, а також проект Резолюції Протестантських Євангельских церков з нагоди святкування 500–річчя Реформації. Це дало змогу присутнім ознайомитися з розпорядком дня й статистичними даними, стосовно діяльності протестантських громад на території України і ще раз нагадати собі основні віхи Реформації.

Ведучим І пленерного засідання був молодіжний пастор церкви адвентисті сьомого дня Сергій Степанюк, який звернувся до аудиторії зі вступним словом та оголосив розпорядок дня. А саме засідання почалося з молитви та урочистого співу пісні «Вся хвала тобі, наш Боже».

Першим з привітальним словом та молитвою виступив голова Всеукраїнської ради євангельських церков Валерій Антоніо.

Після привітального слова йшла проповідь старшого єпископа віри євангельської Михайла Павличка про реформацію особистості, котра заснована на трьох аспектах: Ісусі Христі, Слові Божому та дії Святого Духа. Неодноразово єпископом Павличком було наголошено на тому, що реформація – не одноразове переживання, а процес, що має продовжуватися все життя.

Окрім служителів протестантських конфесій на форумі були присутні й представники державної влади. І першим від імені уряду виступив із привітанням з річницею Реформації  віце премєр міністр Геннадій Зубков й наголосив на тому, що новий курс нашої держави заснований, окрім демократичних засад, на біблійних принципах.

Наступним представником Кабінету Міністрів України був міністр охорони здоровя – Ульяна Супро. Нею було наголошено на новій реформі здоровя, основний принцип якої «лікар для кожної сімї», а також закликала раду церков до допомоги у реалізації даної реформи.

Привітальне слово також було надано голові комітету закордонних справ України Ганні Гопко. Вона зробила акцент на тому, щоб протестанти не засуджували владу, але своїми молитвами підтримували їх в управлінні державою та прийнятті рішень і затвердженні законів.

Крім служителів українських протестантських церков та представників української влади на форумі були присутні й закордонні гості. Серед них – помічник сенатора штату Алабама Білла Гайтауера Джозеф Саваджи. Особливо у своїй промові наголошував на тому, що справжня сила християнина не в міцній економіці, стабільній політиці, а в Богові; а також на справжньому благочесті, котре полягає у добрих справах та співчутливому ставленні до бідних, сиріт, вдів…

Завершили естафету привітання з ювілеєм голова фракції Самопоміч та перший заступник голови Народного фронту Віктор Єленський. Вони говрили про те, що Господь через Соє Слово входить у серце людини й реформує його і про свободу совісті, свободу слова й демократичний лад у нашій державі, на формування яких значним чином вплинула Реформація XVI ст.

По завершенню привітання присутнім був представлений відео-звіт про заходи в рамках проекту R500що відбувалися по всій Україні протягом даного року, після чого за співпрацю та допомогу проекту було нагороджено служителів та діячів різних сфер.

Також на огляд аудиторії була представлена ювілейна монета, номіналом у 5 гривень, присвячену 500-річчю Реформації, котру відчеканив Національний Банк України. На аверсі монети на дзеркальному тлі зображено  хрест, ліворуч від якого розкрита Біблія, а праворуч – 5 тез Реформації (Sola Scriptura, sola fide, sola gratia, solus Christus, soli Deo gloria). На реверс монети на червоно-чорному тлі зображено погруддя Лютера, котрий тримає в руках 95 тез; ліворуч від нього знаходить розпяття а також напис «500 років Реформації». Дану монету випустили у кількості 40 тисяч екземплярів.

Наступним за розпорядком першого пленарного засідання була проповідь служителя баптистської церкви Миколи Романюка. Він зосередився, головним чином, на практичній діяльності протестантських церков, конкретно – на освіті, створенні протестантськими конфесіями як вищих навчальних закладів, так і загальноосвітніх шкіл, що допоможе збільшувати позитивний вплив на різні верстви населення й виховувати підростаюче покоління на принципах Слова Божого (взаємоповага, служіння одне одному та ін.). Проте, говорячи про духовний стан сучасних протестантів, пастор Романюк констатував сумну тенденцію, що протестанти у наш час на жаль знаходяться не на високому духовному рівні, тому закликав присутніх до розвитку тісних відносин зі Спасителем а також розвитку хороших дружніх стосунків зі всіма оточуючими нас людьми, що і робив Ісус, коли жив у нашому світі.

За проповіддю йшла «панельна дискусія», у якій брали участь служителі протестантських церков та доктори богослівя. Їм були задані актуальні питання, і в ході дискусій були зроблені відповідні висновки, дані поради, стосовно практичного життя християн. Було ще раз наголошено, що реформація в нашому житті – невпинний процес і закликано присутніх, щоб вона ніколи не припинилася; було сказано і про те, що завжди реформації, змінам, передує криза, і якщо ми прагнемо змін то повинні бути готові дещо втратити і почути голос Божий, адже не завжди можем одразу розпізнати найкраще для нас. Як говорив і сам Лютер, що боїться не папи чи вогнища, а власного серця.

Завершив перше пленарне засідання форуму промовою та молитвою керівник церкви адвентистів сьомого дня в Україні Станіслав Носов.

Після обіду усі присутні могли обрати для себе найцікавіші для них теми, повязані з Реформацією та відвідати відповідні секції (майстер-класи), серед яких були наступні:

  • реформація церковного лідерства;
  • благовістя у сфері науки та освіти;
  • захист прав і свобод християн та церков;
  • культура і мистецтво;
  • реформація медіа;
  • сімейні цінності;
  • соціальна та волонтерська робота;
  • громадська та політична робота;
  • економіка і бізнес.

На кожному з даних майстер-класів учасники форуму могли дізнатися багато нового, ясніше зрозуміти вплив Реформації на різні сфери життєдіяльності людей не тільки західноєвропейських країн, але і в нашій державі. Подібні обговорення у малих групах є дуже корисними, адже дають змогу кожному бути задіяному в дискусії та отримати відповіді на питання, котрі турбують його особисто.

Після майстер-класів на всіх присутніх чекала вечеря, по завершенню якої розпочалося друге пленарне засідання форуму, яке так само включало в себе проповідь, лекцію та, на завершення, панельну дискусію.

Перший день підсумкового форуму року присвяченому 500-річчю Реформації пройшов дуже насичено, незабутньо та конструктивно. Всі делегати мали змогу вкотре пересвідчитися у тому,  Реформація – це не лише історична подія, котра відбулася у далекому XVI ст. й залишилася у своїй епосі, а нам залишається тільки досліджувати її. Реформація – це живий процес, шлях, що повинен продовжуватись усе життя, досвід, котрий повинен пережити кожен. Ми, протестанти ХХІ ст. маємо честь продовжувати справу, почату колись Мартином Лютером, Жаном Кальвіном, Ульріхом Цвінглі, постійно памятаючи, на що здатна одна людина, сповнена Духом Святим, християним, що регулярно молиться й читає Біблію. «Поклик почує кожен» – таким був девіз форуму. Кожен із нас почує поклик Божий. Якою буде на нього наша відповідь?

Влад Берецкі

]]>
http://uati.adventist.ua/2017/11/urochystyj-forum-reformatsiya-uroky-istoriyi-ta-zavdannya-na-majbutnye-kyyiv-3-4-11/feed/ 0
Алея УАТІ http://uati.adventist.ua/2017/10/aleya-uati/ http://uati.adventist.ua/2017/10/aleya-uati/#respond Mon, 23 Oct 2017 12:52:48 +0000 http://uati.adventist.ua/?p=2519 18 жовтня студенти-богослови  разом із своїми виклачами та ректором висадили алею на честь УАТІ та викладача із Греції – Кіма Папаяно. Тепер вздовж доріжки, яка веде від адміністративного корпуса до озера, стоять близько 40 дерев. Керівництво УАЦВО дуже активно сприяє озелененню території кампуса.

]]>
http://uati.adventist.ua/2017/10/aleya-uati/feed/ 0
Дебют першокурсника http://uati.adventist.ua/2017/10/debyut-pershokursnyka/ http://uati.adventist.ua/2017/10/debyut-pershokursnyka/#respond Thu, 05 Oct 2017 10:33:50 +0000 http://uati.adventist.ua/?p=2511

4 Жовтня відбувся традиційний щорічний вечір – «Дебют першокурсника», де студенти першокурсники представляли свої групи у цікавій жартівливій формі. До вимог 20-ти хвилинного виступу входили мініатюри, відео-ролик, пісня. Журі оцінювало чистоту гумору, участь всієї команди, креативність та інші критерії. Цього року головний кубок УАЦВО отримала команда хлопців-першокурсників з УАТІ, які показали гарну підготовку та доречний гумор.

]]>
http://uati.adventist.ua/2017/10/debyut-pershokursnyka/feed/ 0