Руки Господні

Псалом 144(145):15-16

«Очі всіх уповають на Тебе, і Ти їм поживу даєш своєчасно, Ти руку Свою відкриваєш, – і все, що живе, Ти зичливо годуєш!»

Є руки з яких нам приємно брати, – це руки тих, хто любить нас, кого любимо ми і хто нам милий. Приємно, коли ти повертаєшся після довгої відсутності додому і мамині руки подають на стіл улюблену їжу, її руки ніколи не стануть для нас надто зморщеними, щоб не взяти із них хліба. Мамині руки. Скільки добра, скільки роботи зробили вони ради нас?

Сьогодні, любий читачу, коли ти прокинувся, ще одні руки приготували для тебе поживу – це не руки мами, це руки Батька, Того, що на Небі. Він не ховає Своїх рук, не стискає кулак, аби не дати. Він руки відкриває і зичливо дає. Руки. Ними Ісус ламав хліб, роздавав рибу і всі були ситі (Мт14:13-21). Клав руки на дітей, пригортав їх і молився за них (Мк10:16). Лікував від недугів всіляких (Лк4:40). Доторкався прокаженого, якого всі оминали й сахались (Мт8:3).

Його руки залишалися відкритими і на Голгофі. Він відкрив їх зичливо для нас, для тебе. Відкрив і показав, що Його обійми навіки. На Його долонях залишилося татуювання, це твоє ім’я (Іс49:16). Гострі цвяхи прокололи руки Ісуса. Наші гріхи підняли Його на хрест, але не тому, що ми сильні, а тому що Він люблячий. Жертва Його добровільна. Іншого шляху до твого спасіння не було. Він розп’ятий, простягаючи руки, запрошує прийти у Свої обійми.

Який би твій голод не був – іди до Нього, Він зичливо годує. Відчуваєш недолік любові, Бог є любов (тепер ти знаєш де її шукати). Маєш хворобу, стидаєшся свого тіла – згадай прокаженого, Ісус доторкнувся до нього, Він торкається й тебе.

Чи приємні тобі Його руки? Чи візьмешся за правицю Його сьогодні?

Оставьте ответ

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *