Розуміння Євангелій. Інтерв’ю з грецьким викладачем НЗ

Розкажіть трішки про себе, чому Ви вирішили бути пастором,чому вирішили бути Біблійним дослідником?

Мій батько був пастором. Я зростав у Церкві і любив Церкву по справжньому. Я вирішив вивчати теологію тому що любив її. В коледжі Нью-Болз, Англія, на той момент було два напрямки: теологія та релігієзнавство. Теологія була більш пов’язана із пасторським служінням. Тобі потрібно вчити єврейську мову,грецьку, гомілетику, і потрібно пройти практику служіння. Релігієзнавство, більше для того щоб в майбутньому викладати.  Спочатку я вибрав релігієзнавство, тому що хотів бути вчителем, і я вибрав історію у якості додаткової галузі. Коли я закінчив навчання я отримав подвійний диплом, диплом по релігії та диплом по історії. І далі я хотів продовжувати розвиватися в історичній галузі. Мій вчитель історії з яким в нас були дружні стосунки, Доктор Гарі Леннон, він підтримав мене та написав листав у Університет Андрюса, США, щоб вони виділили мені невеличку стипендію. І вони зрештою виділили мені стипендію на магістерську програму по історії. Але це все не спрацювало тому що окрім стипендії мені потрібна же була віза в Америку, та 5000 доларів, які я повинен заплатити за навчання, яких у мене не було. А просити батьків знову я не хотів. І зрештою я вирішив все таки не їхати в Америку. Звісно ж я був розчарований….Я залишився в Англії в коледжі Нью-Болз, де мені запропонували магістерську програму по теології. Зараз, коли я повертаюся подумки назад, я не сумую про мій вибір, хоча тоді я був розчарований.

Дякую за Ваш досвід. Розкажіть будь-ласка трішки більше про вашу докторську дисертацію. Чому ви вирішили вибрати конкретно тему про «Ад»?

Коли я закінчив свою магістерську роботу, мій друг запитав мене: «Чому ти не вибрав Новий Завіт для твого дослідження? Ти ж добре знаєш грецьку мову, це твоя перевага…» Коли я вибирав тему для докторської дисертації я врахував його коментар, і я хотів своєю дисертацією залишити слід після себе на Землі. Я хотів щоб моя тема була апологетичного характеру. Або іншими словами я хотів написати щось що могло б захистити те в що ми віримо. І два напрямки де ми віримо відмінно від більшості християн це – Святість суботи та стан людини після смерті. Тому коли я вибирав тему для моєї докторської дисертації, я вибирав з поміж цих двох тем.  Спочатку я хотів писати про суботу. Але я порадився із моїм другом, професором теології, і він мені відповів «Подумай, вже так багато до тебе було написано про суботу і менше було зроблено у сфері дослідження стану людини після смерті. Отже, я вирішив писати про стан людини після смерті, і відправною точкою буде питання «аду». На початку я хотів писати про «ад» в Новому Завіті, але коли я зустрівся із моїм консультантом, він сказав що це доволі широка тема, потрібно трішки скоротити. І я вибрав Євангелія, тому що там набагато більше важких біблійних текстів про «ад».

Отже, який був відгук інших людей на вашу докторську дисертацію?

Гарне запитання…Одна із причин чому я вибрав тему про «ад» тому що в ті часи, початок 1990-х в Англії були великі суперечки про «ад» в Англіканській церкві, і відомий в Англіканській церкві Джон Стот він виступив проти ідеї вічних мук. Через те що він був дуже поважний та відомий його заява привела до значних зрушень в цій сфері, і після нього багато людей почали писати роботи за або проти «аду», і коли я вирішив обрати цю тему вона була вже доволі поширена в Англії. І з Англії ця тема перейшла згодом на Америку і в Америці є організація під назвою «Переосмислення аду» http://rethinkinghell.com/  і багато дослідників приходять тут до висновків що «ад» це швидше повне та остаточне зруйнування ніж муки. Отже я отримав доволі гарні відгуки на мою роботу. В мене є декілька близьких людей хто прочитав дисертацію, Едвард Фадс, Кларк Піннок і вони прийняли цю вістку про те що таке «ад»

А зараз давайте поговоримо про Евангелія. Як ми повинні читати Евангелія? Дайте деякі рекомендації.

В основному Євангелія розповідають нам про життя Ісуса Христа. Євангелія менш доктринальні ніж наприклад послання апостола Павла. Але суть Євангелій в тому щоб пізнати Христа краще, щоб дозволити Йому говорити до нашого серця, намагатися уявити життя Христа реально, спробувати бути там коли він ходить по Єрусалиму, коли зцілює людей.

Але, чи повинні ми читати послідовно від Євангелія від Матвія до Івана? Чи ми можемо наприклад починати читати з Марка?

Деякі люди рекомендують починати читати із Євангелія від Івана. Тому що мова доволі проста, і там зображено найбільш піднесений образ Ісуса Христа. В кожного Євангелія є своя особливість.  Наприклад: Матвій пише багато про виконання Месіанських пророцтв а Іван робить акцент на Божественності Христа. Але так як розташовані Євангелія в каноні, це доволі гарна послідовність! Я б слідував цьому.

Чи є Євангелія своєрідною Торою для християн. Чи їхня роль в Біблійному каноні дещо інша?

Я б не наважився назвати Євангелія християнською Торою. Я поясню чому. Тому що якщо ми називаємо Євангелії Торою, тому що можливо ми маємо на увазі (не у всіх випадках) але все ж, що Християнська Тора замінила Єврейську Тору, що недопустимо. Тому що перші християни дуже притримувалися Старого Завіту. Коли Павло писав, що «все писання Богом натхненне» (2 Тим. 3:16). Те все що він міг мати на увазі —  це були Писання Старого Завіту, так як Нового Завіту на той момент ще не було. Старий Завіт був Біблією для перших християн. Я б з радістю називав Євангелія Торою, як основа вчення Ісуса, якщо при цьому не мати на увазі що одна Тора замінює іншу.

Чому ми маємо в Біблії три таких схожих Євангелія?Можливо було б легше всі три з’єднати та зробити одне велике Євангелія, замість трьох менших?

Біблія говорить щоб справа відбулася повинно бути щонайменше 2 свідка. Тут ми маємо 4 свідчення життя Ісуса. Отже ми маємо екстра підтвердження. Я думаю ще важливий момент. Але чому три такі схожі? Вони схожі в описових матеріалах, але кожне із них має свою перспективу та кут погляду. Ми можемо помітити різні акценти на які ставлять чи то Матвій, чи Лука, чи Марк. В Матвія Ісус – Обіцяний Месія. В Марка – Ісус представлений як той хто трудиться невтомно проти сил диявола для спасіння людства. В Луки Ісус – Співчутливий Вчитель, який приймає всіх: жінок, грішників, прокажених. Отже кожний автор робив свій акцент. Також це допомагає підтвердити надійність Євангелій. Тому що багато дослідників говорять що Ісус це міф, що історія була вигадана, навіть сьогодні. Але коли ми порівнюємо Євангелія з Євангелієм, і якщо б євангелисти між собою змовилися, тоді всі Євангелія були в абсолютній гармонії. Якщо ми втрьох, наприклад, вирішимо сказати неправду 25 – ом студентам в аудиторії, ми б ретельно продумали план щоб кожен із нас міг сказати однакову історію. Цікаво що ми маємо в Євангеліях, в нас є дуже високий процент їхньої узгодженості один із одним, але також ми маємо відмінності у деталях, які на перший погляд здаються суперечливими. Отже якщо б автори хотіли змовитися в них повинна були ідеальна узгодженість один із одним, тому це не була змова. Тому коли ми маємо 4 Євангелія – це чотири свідки істинності. Також те що вони не були в ідеальній гармонії це ще один сильний доказ їхньої правдивості.

Коли в текст Євангелії почали проникати деякі правки переписчиками тексту?

Я б не називав це правками, я б назвав це коментарями. Іншими словами, Матвій записав слова Ісуса. Матвій писав приблизно 10 – 15 років до зруйнування Єрусалиму. На моє переконання це не вставка кимось а швидше за все коментар самого євангелиста Матвія на слова Ісуса.

Але все ж чи є частини тексту в Євангеліях, де були зроблені вставки, або ж певні коментарі не апостолами Ісуса Христа а кимось іншим?

В нас є деякі моменти в Старому Завіті. Наприклад в книзі Повторення Закону, яку написав Мойсей, записано його смерть. І очевидно що він сам не міг цього записати. Або місця де говориться «навіть по цей день» що ймовірно означає пізніший час написання ніж за днів самого автора. Але я не впевнений що ми маємо ту ж саму ситуацію в Євангеліях. Наприклад є суперечки про останній розділ Івана. Тому що 20-ий розділ Івана виглядає логічним завершенням Євангелія, але далі чомусь слідує розділ 21-ий. Також є суперечки про останній розділ Євангелія від Марка. Є коротка версія закінчення цього Євангелія та довша. Окрім цих двох випадків я не можу пригадати щоб ще десь були певні суперечки. Було б доволі спекулятивно сказати що хтось вніс правки. Коли ми досліджуємо Новий Завіт в нас є дуже багато свідчень, доволі ранніх манускриптів, дуже раннього датування і тому ми можемо бути надто впевнені в тому що те що ми маємо сьогодні є істинно словами Апостолів.

Що нам необхідно для правильного розуміння Євангелія і що у Євангелії християни, особливо адвентисти, розуміють найгірше?

Для розуміння Євангелія, необхідно розуміти історичний контекст ситуацій, з якими зустрічався Ісус. Наприклад, коли Він говорить щось проти фарисеїв, особливо у Євангелії від Матвія та інших Євангеліях. Історична ситуація мала великий вплив на теологічні погляди фарисеїв, а вони були дуже радикальними. Супротив, з яким стикався Ісус, був дуже сильним і інколи, думаєш, чому Ісус говорить такі речі. Але це стосується не тільки Євангелій, але розуміння всієї Біблії. Розуміння історичного контексту – одна з головних речей.

Що ми адвентисти розуміємо менш за все. Одна сфера, яка подобається мені, і ,можливо, адвентисти, та й усі християни мало розуміють – равіністичний погляд та світосприйняття, закони та норми. Якщо хтось ознайомлений із трудами равінів, Євангеліє набуває більшого змісту. Як адвентисти, ми не приділяємо багато часу, вивчаючи равіністичні Євангелія, ми знаємо про них взагалі.

Чому апостоли використовують Танах, Старий Заповіт у такий дивний спосіб? Їх екзегеза виглядає так, наче вони ігнорують прямий контекст тих уривків, які вони цитують. Не є це тим самим, у чому ми звинувачуємо інших християн?

У нас з вами грецьке мислення. Ми мислимо систематично і нас так тренує мислити наша система освіти. Так само мислили і греки. Знання має бути систематизовано, все має бути упорядковано, аргументовано і логічно. Більшість сучасних людей західного світу мають таке саме мислення.

Саме слово «теологія» означає вивчення речей, які стосуються Бога, аналіз та систематичний підхід.  Єврейське мислення відрізняється, іудеї розуміли все концептуально, поняттями.

Екзегезу, яку ви бачите у Матвія, деякі месіанські пророцтва, і не тільки у Матвія, де євреї говорять про Мелхіседека і т.п. Це було єврейським способом мислення, типова равіністична екзегеза – Мідраш. Вони можуть побудувати концепцію на одному слові з Біблійного тексту та розширити його за межі його первинного значення. Це виглядає дещо дивно для нас, але для них це було цілком нормально. Це те, що равіни робили щоденно. Коли Матвій цитує Старий Заповіт, застосовуючи його у такий спосіб, можливо, у який би ми не зробили би, це може виглядати дивно для нас, але у його час це було ідеально зрозуміло і прийнятно. Взяти, наприклад, зразок, де Ісус дитиною узятий до Єгипту і Матвій говорить, що збулися слова «З Єгипту я покликав Сина Мого». Але цей текст стосується Ізраїля у первинному значенні. Але для Матвія Ісус – виконання усіх сподівань та очікувань Ізраїля. І не тільки для Матвія, для Павла також. У посланні до Галатів, 3-му розділі Ісус – насіння, обіцяне Аврааму. Насіння – в однині у Бутті стосується Ісаака, але для Павла Ісаак – незначне виконання обіцянки, даної Аврааму. Ісус – справжнє насіння. Павло бере усі обіцянки, які стосувалися потомства, Ісаака і т.п. та застосовується їх до Ісуса. Матвій робить дещо подібне та говорить, що Ісус є реальним Ізраїлем і так як Ізраїль виходить з Єгипту, Ісус виходить з Єгипту. Він, можливо, не стільки систематичний, як ми були б, але він дуже глибокий у своїй теології та використовує метод інтерпретації, який був характерний та прийнятний у його час.

Чи можете ви прокоментувати послання до Галатів, що нам необхідно для правильного розуміння цього послання?

Послання до Галатів, ймовірно, найважча книга Біблії, особливо для адвентистів, які мають високе розуміння Біблійного закону та 10 заповідей. У посланні містяться найнегативніші речі про закон. Це важка книга. Існує 2 підходи, з адвентистської перспективи,як поводитися з посланням. Перший – Павло атакував не Біблійний закон, а помилкове сприйняття закону, те, що люди намагалися спасти себе, виконуючи закон, законництво. Другий – Павло атакує не Біблійний закон, але систему виправдання, яка входить до закону, в Тору від Буття до Повторення Закону. Систему жертвоприношень, через яку віруючі і диявол могли бути виправдані, прощені.  Тобто один підхід говорить, що Павло виступає проти законництва, інший, що Павло проти церемоніального закону. Деякі адвентисти користуються одним підходом, деякі іншим. Дослідники не адвентисти сприймають послання до Галатів як дуже заплутане, тому ця проблема не тільки у адвентистів, але більш теологічно широка. Одним із принципів інтерпретації важкого Біблійного тексту – не будувати теологію чисто на цьому тексті. Необхідно врівноважити те, що Біблія говорить про це десь ще та що Павло говорить ще десь. Наприклад, у посланні до Римлян, де у нього дуже високий погляд на закон. Петро хвилюється, що люди інколи викривлюють слова Павла і завдають цим шкоду. І якщо ми намагаємося побудувати теологію, базуючись на декількох важких текстах і ігноруємо більш широкий погляд у контексті послань Павла та всієї Біблії, то и у небезпеці. Який би підхід ми не використовували, він має бути у гармонії з усім, що написав Павло.

Чи можна стверджувати, що ключем до правильного розуміння послання до Галатів є Дії апостолів,  15 розділ де описаний Ієрусалимський собор та обговорення питання обрізання. І галати мали те саме спірне питання.

Дії 15 – це ключ А до розуміння. 15 розділ також складний, але не тим, що там написано, але тим, що там не пояснюється. Іншими словами, вони вибрали 4 закони, але що відбувається зі всім іншим, що написано у Старому Заповіті? Чому ці чотири, а не ще якісь? І це важка частина Дій. Ми віримо, що питання обрізання, це ключ А. Я вірю,що ключ до розкриття послання до Галатів – 13-й розділ, проповідь Павла у Антіохії Пісідійській. Там він порівнює дві речі, здатність та ефективність жертви Христа прощати гріхи та нездатність Тори (П’ятикнижжя) принести прощення гріхів. Я вірю, що ці тексти – ключ. Церемоніальний закон та Тора не можуть дати прощення, але Христос може. Мова йде про ритуал, один не має здатності, інший виконав. Ісус здійснив прощення усіх людських гріхів.

Що нам необхідно для правильного розуміння притч Ісуса Христа?

Притчі – та частина служіння Христа, яка дуже використовувалась та була улюбленою тому що притчі дуже людяні, приземлені, яскраві та дуже живі. Один із підходів у розумінні притч – алегоричний, коли ми шукаємо паралелі в деталях притч. Навіть у притчі про доброго самарянина паралель можна знайти у кожній деталі, навіть осел має свою роль. Хороший гомілетичний підхід. Ми можемо знайти багато гомілетичного матеріалу у притчах і це законно. Одна з особливостей притчі те, що вона гнучка. Одна небезпека, якщо ми створюємо теологію і доктрину. В цьому разі алегоричний підхід не найкращий. Притчі зазвичай розглядаються у теологічних кругах, для того щоб побачити головну ідею історії, а не для алегоричної інтерпретації де все має своє значення. Цей підхід має на увазі пошук однієї головної ідеї, а все інше підтримує персонажів. Я не певен, що це правда на 100%, але у якійсь мірі Ісус Сам дає алегоричну інтерпретацію. Але коли ви створюєте теологію по притчах, необхідно бути обережними і враховувати жанр, що це притча. Ви не берете кожну деталь, якщо тільки Сам Ісус цього не робив.

Чи підтримуєте ви той погляд, що притча про заможного чоловіка та Лазаря є алегорією?

Ні, достатньо цікаво, що тут е зустрічається слова «притча» у манускриптах, хоча ця історія починається як притча. Багато теологів задаються питанням, чи є це притчею. Я не думаю, що це притча, я писав про це, до речі, у своїй дисертації. Мій підхід у тому, що Ісус використовує відому історію, і перевертає її з ніг на голову. Деталі, які люди вважали дуже важливими, перевернулися у їх головах. Я не думаю, що це алегорія і навіть звичайна притча. Це не сатира, але комментарій на популярне розуміння історій про потойбічне життя.

Як ви розумієте і як ми маємо розуміти слова Ісуса у Мф. 5:18 «Поправді ж кажу вам: доки небо й земля не минеться, ані йота єдина, ані жаден значок із Закону не минеться, аж поки не збудеться все». Як християни мають виконувати закон?

У Новому Заповіті, коли ви бачите слово «?????», це у першу чергу стосується Тори, у деяких випадках, структурних частин Тори, наприклад, у посланні до Римлян 7 розділ заповідь має відношення конкретно до заповіді із Декалогу. У цьому випадку закон ідентифікований із 10-ма заповідями, але це не є нормою. Зазвичай, коли у НЗ зустрічається слово «?????» — закон, це Тора. Тора залишається з нами, ми читаємо її і слідуємо за нею. Ми не слідуємо кожній деталі. Коли Бог дав закон Мойсею, Він дав 10 заповідей, які є серцем закону. Після Він дав інші закони, які у першу чергу інтерпретують та доповнюють 10 заповідей. І так як Ізраїль жив у пустелі, таких законів було дуже багато.

Частіше доповнення у якійсь мірі визначаються часом та контекстом. Наприклад, коли Бог дав Пасху, Він сказав: «ви будете їсти її стоячи напоготові до дороги». Коли Ісус святкує Пасху 1500 років після, Він робить це лежачи. Коли Пасха була встановлена, вони їли таким чином, тому що мали от от вийти у довгу дорогу, але 1500 років після, вони могли сидіти у комфортній обстановці та насолоджуватися святом.

Існує певне застосування заповідей, які стосувалися життя Ізраїлю у пустелі і нам те треба виконувати їх. Ми беремо принцип та дивимося у якій мірі це доповнення має місце сьогодні, 3 тисячі років після. Але принципи окреслені там, навіть якщо доповнення локальні, ми можемо прочитати та навчитися чомусь. Наприклад, Бог сказав Мойсею, що коли народ ходить в туалет, він має дотримуватися певним рекомендаціям щодо гігієни. Нам не потрібно цього робити, тому що ми маємо сучасні туалети. Але у цьому принцип чистоти, порядку та поваги до Бога, так як Бог сказав, що ви будете робити це тому, що Я Святий і знаходжуся серед вас. Нам не треба виконувати все, так як у цьому немає необхідності, але принцип, який стоїть за цим, дуже важливий. Я думаю, що Тора через 3 тис. років надзвичайно цінна і Ісус сказав: «читай її і ти навчишся від неї».

Коли Ісус використовує слово «закон», що Він має на увазі? Саме 10 заповідей чи Тору?

Це залежить від використання, зазвичай це Тора. Коли Ісус після Свого воскресіння зустрів 2-х учнів на дорозі в Емаус, Він дав їм біблійний урок про Закон, Пророків і Писання, котрі являють собою 3 частини Танаху. Очевидно, що Він не вчив їх тільки 10 заповідям, так як 10 заповідей не стосуються Його смерті і воскресіння. Але є приклади, коли Він робить акцент на морально правовому аспекті Тори. Контекст зазвичай це виявляє.

Чи можете ви прокоментувати, чому сучасні відомі равіни почали коментувати Євангелія, особливо Євангеліє від Марка?

Багато юдеїв бачать у Ісусі гарного юдейського лідера, доброго юдея. Деякі з них, можливо, мають негативні почуття із-за непорозумінь між юдеями та християнами вже 2 тисячі років, деякі розмежовують християнство та Ісуса. Для них християнство підозріло із-за історії ворожби, але Ісус був юдеєм і незаперечно, у Нього було добре моральне вчення. Можливо тому вони його і використовують.

Чи може вчення Христа бути діалогом між юдеями та християнами,  чи воно тільки розділяє їх?

Я не експерт в сфері юдаїзму, але в моєму розумінні, каменем спотикання  для юдеїв є не особистість Христа, але християнське переконання, якепідкреслює Євангеліе, що Ісус – месія, який помер за гріхи людства. Якщо мова лишається на рівні того, що Ісус вчитель, який вчив якимсь речам, тоді немає фундаментальної проблеми. Але якщо ви представляєтеІсуса як розіп’ятого месію, то тут вони проведуть межу. В Ісламі теж саме, вони бачать Ісуса, як пророка, але не так як Біблія Його показує, як розіп’ятого і воскреслого Сина Божого. Я думаю, що більшість юдеїв напевно провели би межу.

Яку роль має грати читання Біблії у адвентистському поклонінні?

Це дуже важливо. Юдейські синагоги оберталися навколо Священного Письма. Слово Бога живе. Читання Біблії публічно має перш за все 2 цілі, ми слухаємо і стверджуємося, що Біблія – основа нашої віри. Ми не можемо бути християнами, не можемо бути адвентистами без Біблії. Багато християн не читають Біблію і це завдає їм шкоду. Ми хочемо навчити громади, що Біблія лежить в основі нашої віри. Ісус – наш Спаситель, але про це ми знаємо із Біблії. В нас є вчення, 28 доктрин і людям необхідно розуміти, що Біблія – джерело віри. Читання Біблії публічно необхідно заохочувати.

Інтерв’ю підготували бакалавранти УАТІ:

Ростислав Пузанков

Крупченко Тетяна

РубрикиБез рубрики

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *